Шум і лють

Начало книги

Є такий жанр — «великий американський роман». Саме жанр, а не формат чи там літкритична наліпка, можна навіть вичленити його параметри. Як правило, він фізично грубий, не на одну сотню сторінок (а краще — більше п’ятисот); часто — це історія родини, регіону, зламного для нації моменту. Він, так повелося, експериментує на давно відомій території — тією чи іншою мірою: ламає класичний сюжет, правила драматургії, усталені канони. Звісно, він наповнений серйозними сенсами (походження зла, людська природа, історіософські візії минулого-теперішнього-майбутнього) і проблемними вузлами, які до того або не витягалися на поверхню (з такою зухвалістю і наочністю), або не розглядалися конкретно під таким кутом.

Унаслідок цього великий американський роман часто рихлий, по-хорошому надмірний, хоча кількість там має переходити в якість: ВАР не так розпадається на шматки і окремі смислові пласти, як синтезує і сплавляє те, що, здавалося, до таких операцій не вдатне; тобто його рихлість принципова. Приклад — книжки Стайрона, Пінчона, Девіда Фостера Воллеса, Франзена, Тартт. Але першим був Мелвілл, першою була історія про великого білого кита, глибоководного монстра, що в теорії не мав би існувати (от вам і символізм: ВАР — як той кит, він живий, проте дуже схожий на Чудовисько Франкенштейна).

Читать дальше →