Злочинця викривають зорі

Начало книги

Елегантний чорний лімузин уповільнив хід, завернув праворуч на Марієнстраде і зупинився, тихенько похуркуючи, перед магазином випадкових речей. Веселе червонозолоте осіннє сонце заливало все навкруги світлом і теплом; своїми пестощами воно ніби хотіло відвернути думку про близьку вже холодну й спустошливу північну зиму і зберегти у людей веселий, життєрадісний настрій.

Фасади деяких будинків були знизу доверху повиті диким виноградом. Літо, минаючи, пофарбувало його листя в пурпурний колір, і тепер воно ніби палало на сонці. Навіть у цьому районі великого міста осіння симфонія фарб, ця прекрасно-журлива мелодія прощання з літом, примушувала заклопотаних людей піднімати голови і задумливо вдивлятися в глибоку й чисту блакить неба. Коли тут до запахів гавані — запахів водорості, риби, машинного масла й смоли — домішувався дим з камінів Старого міста або з приміських городів сюди доносився своєрідний запах спалюваного картоплиння, це означало, що літо вже минуло і треба готуватися до зими.

Читать дальше →