Кров з крові

Начало книги

Постріл пролунав з гущини кущів саме в той момент, коли Павло Мелех зіскочив з коня, щоб оглянути дивні сліди на дорозі. Куля просвистіла над сідлом, і якби козак досі сидів на коні, йому, мабуть, влучило б у груди. Він одразу ж перевернувся через плече, витягнувши пістоль з-за пояса, і ліг на узбіччі дороги, сховавшись за борозною. Відвів курок – сподівався, що дещо зношена пружина колісного замка не зламається. Шкода, що другий самопал залишився в кобурі біля сідла. Тепер стало зрозуміло, чому сліди виглядали дивно. Той, хто влаштував засідку, мав занадто мало часу, щоб як слід їх прикрити, звідси й сліди від гілок, які він користувався. Ті лежали поруч, їх було чудово видно, і тепер у голові Павла промайнула думка, що це зовсім не тупість невідомого ворога, а навмисна дія, спрямована на те, щоб змусити його зупинитися. Куля, що пролетіла повз, не була випущена надто пізно, зовсім випадково. Вона не мала на меті вбити чи поранити його. Він глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїти стук серця. Нападник точно діяв не один. Мелех повільно витягнув шаблю. Він не продасть своє життя дешево, це було точно. Крім того, він не марнував своє життя, у козака воно лише одне, і невідомо, що чекає його по той бік, але смерть не лякала молодця. Шкода лише, що він не зможе помститися за смерть брата. Зрештою, саме тому Скапулярій і відпустив його на слово. Вони домовилися, як і у випадку угод з татарами - або Павло помститься і повернеться до розбійників, або принесе за себе викуп. Не дуже великий, треба сказати. Ватажок бандитів вимагав його радше з принципу, ніж з вигоди.

Читать дальше →