Стратег із нізвідки

Начало книги

Непроглядну темряву й тишу зали без вікон порушили легке рипіння масивних дверей та яскраве світло, яке ринуло з коридору. У дверному отворі, зігнувшись у найглибшому поклоні, завмерла худорлява постать із поголеною головою, у темно-синій мантії до підлоги, розшитій золотими восьмипроменевими зірками — емблемами Ордену Порядку. Синій колір мантії означав служителя високого рангу, а чорно-червоне татуювання крилатого дракона на лисині прибулого вказувало на його належність до вузького кола магістрів, наближених до очільника Ордену. Входити до зали магістр не став, небезпідставно побоюючись гніву Владики, який зазвичай займався в цій ізольованій підземній залі медитацією, духовними практиками, а то й тренуваннями бойових навичок і завжди вкрай негативно реагував, коли його заняття переривали.

— Мій вірний Андреасе! — глибокий і сильний голос пролунав звідкись згори, і магістр, який наважився трохи підвести голову, побачив свого володаря, що левітував у повітрі майже під самою стелею надзвичайно високої зали.

Читать дальше →