Неперевершений Дживс

Начало книги

— Доброго раночку, Дживсе! — сказав я.

— Доброго ранку, сер! — відповів Дживс.

Він обережно поставив чашку чаю на столик біля мого ліжка, і я зробив ковток живильного напою. Так, саме те, що потрібно, зрештою, як і завжди. Не надто гарячий, не надто солодкий, не надто легкий і не надто міцний. Молока в міру, на блюдці — жодної крапельки. Неймовірна особистість цей Дживс! Неперевершений геть у всьому. Я казав це вже не раз і казатиму ще. Проаналізуймо, наприклад, таку дрібницю: усі мої колишні слуги мали прикру звичку вдиратися зранку до моєї кімнати, поки я ще спав, — сум та й годі. А ось Дживс, здається, завжди знає, коли я вже прокинувся, — наче вміє читати думки, — і щоранку тихенько заходить до кімнати з чашечкою чаю рівно дві хвилини після того, як я отямлюся. Це ж геть інша річ!

— Як погодка, Дживсе?

— Прекрасна, сер.

— Що цікавого пишуть газети?

— Невеличкі заворушення на Балканах, сер. Більше нічого.

Читать дальше →