Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід

Начало книги

Заїзд «Вендор» приткнувся зі східного краю. І хоча Літрев не був якоюсь там осадою, а великим містом, де проживало зо дві тисячі душ, й простяглося на торговельному шляху поміж Меекханською Імперією й теренами, опанованими се-кохландійськими племенами, заїзд усе одно справляв враження місця з геть іншого світу.

Передусім вражав його розмір. Подвір’я мало форму великого квадрата, сторона якого складала близько шістдесяти ярдів. Його північний та південний боки фланкували дві стайні, де одночасно могли розміститися понад двісті коней. Із західного боку поставав головний будинок.

Головний будинок…

Він був триповерховим, що було рідкісним явищем на цих землях. До того ж — побудований з цегли, а не із сірого пісковику, як більшість будинків у місті. Критий він був червоною черепицею, чому могла б позаздрити навіть ратуша.

Але краса заїзду на тому й закінчувалася. Його стіни були щось зо три стопи завтовшки й глипали щілинами вікон — високих, але таких вузьких, що навіть дитина не прослизнула б у них. До того ж, вони зачинялися товстезними, окутими металом віконницями. Двері також не викликали приємного враження: товщиною в три пальці, низькі, обтицяні залізними бретналями й посаджені на завіси ширші за чоловічу долоню — вони більш пасували б замковому муру, ніж гостинному заїзду.

Читать дальше →