Прогулянка

Начало книги

Якби не Рето Зорґ, керівник Центру Роберта Вальзера в Берні, я ніколи не взявся б за цей переклад. Тому передусім я хочу скласти свою подяку Рето Зорґові — за те, що він зміг переконати і захопити.

Моє попереднє уявлення про Роберта Вальзера було дуже приблизне. Швейцарський письменник, літературний ровесник, наприклад, Рільке, наприклад, Кафки, сам «трохи Рільке», «трохи Кафка». Деякі німецькомовні друзі часом про нього згадували як про «надзвичайно важливого прозаїка» і великого майстра німецької мови. Я вірив їм, але рука до Вальзерових творів не тягнулася.

Швейцарія — країна абсолютно літературна, але з її письменників ми найкраще знаємо пізніших за Вальзера Фріша і Дюрренматта. За бажанням Швейцарію можна розглядати як своєрідний письменницький цвинтар, дуже фешенебельний, виплеканий і чудово доглянутий. Наші улюблені письменники (Гессе, Томас Манн, Джойс, Канетті, Набоков, Рільке) у ній не народжувались, але в ній помирали. У цьому сенсі Швейцарія — це така перехідна зона між письменницьким пеклом (батьківщиною) та раєм. Можливо, це навіть перша фаза письменницького раю, його передпокій.

Читать дальше →