Платформа

Начало книги

Мій батько помер рік тому. Я не вірю в теорію, згідно з якою людина насправді дорослішає тільки після смерті батьків. Людина ніколи не стає по-справжньюму дорослою.

Біля труни старого я піймав себе на гидотних думках. Старий мерзотник, він сповна використав своє життя. З усіх ситуацій він викручувався, немов був їх справжнім хазяїном. «У тебе, дурний, були діти… — із запалом розмірковував я, — ти ж мав мою матір у всі дірки». Здається, я був трохи знервований — не щодня ховаєш близьких. Я не хотів бачити тіло. У свої сорок років мені вже не один раз доводилося бачити небіжчиків. Тепер я намагаюся уникати цього видовища. Саме через це в мене ніколи не було тварин.

Жінки в мене теж досі немає. Багато разів траплялася нагода одружитися, але щоразу я відхиляв цю ідею. Проте я дуже люблю жінок. Безшлюбність — мій тяжкий хрест. Найбільше цей факт дошкуляє у відпустці. Люди цураються у відпустці самотніх чоловіків певного віку: вони вважають, що у тих забагато егоїзму та інших вад; переконати їх у протилежному у мене не виходить.

Читать дальше →