Це було двічі

Начало книги

Те, що ви вважаєте моїми творами — лише відходи мене самого, відмерлі частинки душі, яких нормальна людина не приймає.

Антонен Арто

У кожній речі головним є кінець.

Аристотель

1

Готель «Бескид» стояв у тій місцині, де долина Арви вужчає, опиняючись у скелястій тіснині за три кілометри на схід від Сагаса. За готелем із сорока шести кімнат височіла стодесятиметрова вапнякова стіна, яка навіть у літню спеку була на три чверті в тіні, вкрита убогою рослинністю і затулена від сонця сіро-білими вершинами Савойських Альп. Там панувала постійна холоднеча, із засніжених верховин спускався потік крижаного повітря, надто ж зараз, у квітні 2008 року, коли весна вочевидь запізнювалася.

Хилилося вже до пів на дванадцяту вечора, ко­ли лейтенант Габрієль Москато з’явився біля стійки реєстрації в одному з тих старосвітських закладів, де стіни були оббиті грубим брунатним покриттям. Колекція різдвяних статуеток, що вишикувалася на полицях, надавала готелю вигляду старого шинку із сумнівною репутацією. Жандарм знав господаря цього двозіркового закладу: Ромуальд Таншон запропонував літню роботу його доньці на два сезони поспіль і взяв її на випробний термін.

Читать дальше →