Незавершений рукопис

Начало книги

«Треба нам почати все спочатку».

Вільсон: «Навіть раніше, якщо це можливо».

Моріс Леблан,

«Арсен Люпен проти Герлока Шолмса»

Передмова

«Лишень на слово попереду — ксифофор».

Так починається книжка мого батька, Калеба Траскмана. Цей рукопис я знайшов у коробці на горищі. Батько мав прикру звичку скидати туди все на купу. Стос аркушів формату А4 лежав серед того мотлоху цілий рік під вікном у даху, крізь яке того літа струмувало прегарне північне сяйво. Мій батько ніколи нікому не казав про цей рукопис, він писав його на самоті у величезній віллі над морем упродовж тих десяти місяців, коли моя мати поволі згасала в лікарні з хворобою Альцгеймера.

Цієї історії, на той час безіменної, він так і не завер­шив. Проте, гадаю, тут бракує лише якогось десятка з майже п’яти з половиною сотень сторінок, які налічую­ть в цьому рукописі. Саме по собі воно дрібниця, але справжнісінька катастрофа літературного жанру, одним із найславетніших представників якого він був. Трилери мого батька змушували тремтіти сотні тисяч читачів, і, звісно, я тримав у руках один із його найкращих романів. Химерний, закручений, надзвичайно жахливий. Певна річ, один із найчорніших. Історія цієї письменниці, Леани, яка виліплена з того самого тіста, що й мій батько, захопила мене і нагадала, до якої міри книжки мого батька були віддзеркаленням його щонайглибших страхів і щонайгірших маній. Гадаю, він не був у злагоді з самим собою, коли виливав свої жахи на папір. А жахіть у цьому романі не бракує, слово Траскмана.

Читать дальше →