Енола Голмс. Справа про зникнення маркіза

Начало книги

Я кинулася навтьоки, проте було вже запізно. Кроки лунали дедалі ближче. Хтось міцно стиснув мою руку. Я закричала, проте мій рот грубо прикрила чиясь дужа долоня. Біля вуха пролунав глибокий низький голос:　

— Якщо ворухнешся або закричиш, я тебе вб'ю.　

Я заціпеніла від жаху. Широко розплющивши очі, я напружено вдивлялась у темряву, проте не могла ступити ані кроку. Мені забило дух. Доки я перелякано хапала ротом повітря, незнайомець нарешті відпустив мій лікоть і силоміць притиснув мої руки до тулуба. Здавалося, мене розчавили об кам’яну стіну, проте насправді то були його груди. Незнайомець забрав руку від мого рота. Втім, мої тремтячі губи не встигли видати жодного звуку, коли в сутіні я розгледіла відблиск леза. Довгого леза. Звуженого на кінці, наче уламок криги. То було лезо ножа.　

Темряву розтинали лише тьмяні проблиски світла від кількох уцілілих гасових вуличних ліхтарів, а також вогники від казанків, що висіли над бруківкою біля трактирів. У них старенькі продавці варили молюсків. Незнайомка, від маківки до п’ят одягнена в усе чорне, ковзала від тіні до тіні, силкуючись залишатися непоміченою, мовби й сама була примарою. У її колі не могло бути й мови про те, щоб жінка вийшла з дому ввечері без супроводу чоловіка, батька чи брата. Проте вона однаково робитиме все можливе й неможливе, щоб відшукати зниклу.　

Читать дальше →