Міжзір’я

Начало книги

Увімкнула прискорення й пустила зореліт крізь саму гущу хаотичних гарматних пострілів і вибухів. Наді мною простягалася неосяжна глибочінь космосу. Супроти нескінченної чорноти, кораблі й планети здавалися мізерними. Незначними.

Окрім, хіба що, того факту, що ті незначні кораблики відчайдушно намагалися мене вбити.

Я вильнула, пустила зореліт у штопор і на середині віражу вимкнула прискорення. Як тільки розвернулася — знову запустила двигуни, але вже в інший бік, сподіваючись скинути з хвоста три ворожі кораблі.

У відкритому космосі бій зовсім не такий, як в атмосфері. Почнімо хоча б з того, що там не потрібні крила. Без атмосфери немає повітряних потоків, підйомної сили, тяги. У космосі взагалі не те щоб літаєш — радше просто не падаєш.

Ще раз розвернувшись із прискоренням, я шуснула туди, де точився головний бій. На жаль, маневри, які в атмосфері вражали, тут були звичною справою. Останні півроку, що ми воювали у вакуумі, навчили нас цілого набору нових навичок.

Читать дальше →