Зниклий герой

Начало книги

Навіть до удару блискавкою день у Джейсона видався поганим.

Хлопець прокинувся на задньому сидінні автобуса, не знаючи, де знаходиться, і тримаючи за руку невідому дівчину. Ну гаразд, ця частина дня була не зовсім поганою. Дівчина приваблива. Але він не розумів, хто вона така і що вони тут роблять. Джейсон підвівся і потер очі, намагаючись щось збагнути.

Попереду кілька десятків підлітків, розвалившись на сидіннях, слухали музику на своїх айподах, балакали або дрімали. Усі здавалися його однолітками. Їм виповнилося п’ятнадцять... чи шістнадцять? А оце вже лякало. Він не пам’ятав, скільки йому років.

Автобус гуркотів по труській дорозі. За вікном під яскравим блакитним небом розкинулася пустеля. Джейсон був переконаний, що не мешкає в пустелі. Він намагався пригадати хоч щось... Останнє, що він пам’ятав...

Дівчина стиснула його долоню.

— Джейсоне, усе гаразд?

Вона була вдягнена у вицвілі джинси, похідні черевики та вовняну лижну куртку. Кошлате каштанове волосся було нерівно обстрижене, тоненькі прядки звисали по боках. На ній не було макіяжу, вона, вочевидь, намагалася не привертати до себе увагу. Але це не працювало. Дівчина була занадто привабливою. Її очі, здавалось, змінювали колір, наче калейдоскоп, — карі, блакитні, зелені.

Читать дальше →