Ці плутані зв'язки

Начало книги

За воротами замку сходить сонце, співають птахи, але Золотий палац оповитий пеленою ночі. Моєї ночі. Моєї темряви. Моєї сили.

Вивільняю магію разом зі своїм відчаєм, заманюючи в пастку тих, хто наважиться переслідувати мене. Темрява тягнеться за мною, ніби шлейф вишуканої весільної сукні. Але я нікому не наречена.

Я не дозволю їм обдурити мене красивою брехнею та маніпуляціями. Себастіан зрадив мене. Вони всі мене зрадили, але його лицемірство ранить найглибше. Чоловік, який мав би кохати й захищати, лише використав мене, щоб украсти корону Немилостивих.

Лють стугонить венами й живить мою силу.

Я біжу, навіть коли стежка під босими ногами стає кам’янистою й ріже їх до крові. Зосереджуюся на болю, радію, коли гравій впивається в мої підошви. Це єдине, що притлумлює інші почуття — муку й розчарування, які належать тому, кого я кохаю. Тому, з ким зв’язана назавжди. Тому, хто збрехав мені, хто зрадив мене.

Читать дальше →