Огнище. 2 год. 14

Начало книги

Клодет схиляється над колискою.

КЛОДЕТ: МА-МА... МА-МА... МА-МА... Ага, ось так. Відкриваємо ротика. МА-МА... Я знаю, тобі хочеться. Так! Я знаю, тобі хочеться сказати мамі, як ти її любиш! Так! Скажи щось своїй матусі, матусі, як ти її любиш, а матуся тебе, любить тебе, любить тебе! (Підскакує.) О! Так... Ось так... Відкриваємо ротика... Не блюємо... Не плачемо... Тільки одне словечко...

ҐАБРІЕЛЬ, притишеним голосом: Ма-ма...

КЛОДЕТ: Так! Молодець!

ҐАБРІЕЛЬ: Коли... я ста-ну... великим... я ... кину тебе... у вогонь.

КЛОДЕТ, до публіки: Ох... Вибачте.

Клодет набирає номер телефону.

КЛОДЕТ: Клодін?

КЛОДІН: Так, Клодет?

КЛОДЕТ: Ґабріель хоче кинути мене у вогонь.

КЛОДІН: О! Він говорить! Класно!

КЛОДЕТ: Думаєш?

КЛОДІН: Точно! Це значить, що Клоді помилилася.

КЛОДЕТ: Помилилась? Ти про шо?

КЛОДІН: Е-е... Ну... Вона боялась, що Ґабріель... того...

КЛОДЕТ: Чого того?

КЛОДІН: Ну... це...

КЛОДЕТ: Кажи вже.

КЛОДІН: Ну... Вона боялась, що Ґабріель трохи того...

Читать дальше →