Victory Park

Начало книги

Історики є професійними читачами художньої літератури. Особливо ті, чиїм фахом є історія Середньовіччя. Тільки називають історики художню літературу «історичними джерелами», а читаючи хроніки, літописи, житія святих та нотатки мандрівників, намагаються зрозуміти давно минуле життя і на підставі вичитаного реконструювати його достовірні риси. Отож, історики читають доволі специфічно: їх не надто цікавить естетична складова, натомість вони шукають прикмети часу: звичаї та забобони, особливості одягу, уподобання людей, їхні фобії, захоплення і зацікавлення, тобто все, що зближує нас із минулим, і ще більшою мірою — те, що робить його власне історією, «доконаним минулим часом».

Отже, взаємини між літературою та історією проблематичні й дискомфортні. Існує заїжджений викладацький прийом: запропонувати слухачам уявити, ніби всі документи про Наполеонівські війни загинули і до наших днів дійшов лише один текст — «Війна і мир» графа Толстого. Як виглядатимуть у такому разі наші уявлення про велику європейську драму? І що тоді буде історією, а що — літературою?

Читать дальше →