Екологи, або Копроконська історія

Начало книги

Ми намагалися приземлитися на планету Копроконе. Прилади для сканування поверхні не працювали. Тому майданчик для приземлення вибирали навмання.

Отже, якщо дивитись у ілюмінатор, то була невелика рівна галявина, що затишно заховалась між старим темним лісом і молодим гаєм, схожим на купу хмизу, навколо, ніби срібна стрічка, вилась блискуча тоненька річечка. Ідеальне місце для приземлення космічного катеру.

Та катер аж надто м'яко сів на ту галявину, хвиля брудноï води залила лобовий ілюмінатор, і ми відчули, що занурюємося у багнюку ледь чи не по лінію трюму.

Годинник на борту автоматично відрахував п'яту ранку за місцевим часом.

Мене нудило, у голові гуділо, хотіла вийти і пустити до катеру трохи свіжого повітря, бо дихати вже не було чим, напевне, кисневий очищувач також не працює як належне. Я відстебнула ремені безпеки, підвелась, похитнулась, враження — ніби мозок залишився у кріслі. Брат глянув на мене, його рот скривився у жалісливо-поблажливій посмішці. Потрібно мені зараз його співчуття, як гравітаву турбулентність.

Читать дальше →