Двір крил і руїн

Начало книги

Ритм бойових барабанів давно вже поступився крикам уцілілих і дзижчанню мух.

Поле бою було встелене мертвими тілами, впереміш людськими і фейськими. Подекуди здіймалися в сіре небо зламані крила, а серед тіл траплялися ще й роздуті трупи коней.

Попри те що небо було вкрите хмарами, спека не спадала, і було зрозуміло, що ще трохи, і сморід стане нестерпним. По мертвих очах, які сліпо вдивлялися в небо, вже повзали мухи. Для них не було різниці між смертною і безсмертною плоттю.

Я пересувався порослою колись травою рівниною, завважуючи непізнаванні від багна і крові прапори. Виснажений, намагався не торкатися крилами трупів, не зачепитися ними о зброю. Магічна сила виснажилася задовго до припинення різанини.

Протягом останніх годин я бився так само, як смертні обабіч мене: мечем, кулаками з грубою, незламною зосередженістю. Ми тримали оборону проти легіонів Равеннії — годину при годині шикувалися, виконуючи наказ мого батька, усвідомлюючи, що повинні встояти. Піддатися означало розкрити для смертельного удару наші й без того майже зломлені загони.

Читать дальше →