Билиця про казкового звіра

Начало книги

Угр голосно проковтнув голодну слину й мовив, звертаючись до свого сина:

— Я придумав, де нам взяти багато їжі. Поглянь угору. Щовечора сонце, тьмяне й опухле від голоду, залазить під землю, а зранку виходить звідти сильне і яскраве. Отже, під землею багато смачного жирного м'яса. Однак дістати його дуже важко. Якщо йти до краю землі, він буде тікати, немов олень від мисливця. Але ми й не доганятимемо його. Нам треба всього лише вирити таку завелику яму, щоб вона вивела потойбіч землі. Ми проліземо в цю діру й будемо їсти сонячну їжу.

Угр підвівся і, підійшовши до одинокого кущика, вирвав його з корінням. Вийшла заглибина. Угр присів біля ямки й почав розривати руками ґрунт.

Коли його син, якого теж звали Угром, підріс, він почав допомагати батькові. Справа посувалася швидше, тим паче, що син заходився колупати землю уламком каменю.

Угр Третій копав уже цілком пристойним кам'яним рубилом.

Угр П'ятий прилаштував до рубила рукоятку. Вийшло кайло.

Читать дальше →