Потапов, до дошки!

Начало книги

Якби Женьку Москвичова й Льонька Потапова додати, а потім розділити навпіл, то вийшло б двоє в міру товстих, у міру тонких, у міру тихих, у міру жвавих, у міру слабких, у міру стійких, загалом, двоє звичайних середніх учнів звичайної середньої школи. Утім, На фізкультурі рослий здоровань Льонько стояв на чолі шеренги. Маленький, щуплий Женька, навпаки, замикав її. Фізкультура була єдиним предметом, з яким він не товаришував. З усіх інших дисциплін Женька був повним відмінником, хоча до його худенької комплекції найменше підходило слово «повний».

Льонько був трієчником, але не повним. Учитель фізкультури часто хвалив його й ставив п'ятірки. Льонько не був позбавлений сили, але не ліз у бійку. Статечний і неквапливий, він не любив даремно махати кулаками. Зате Женька був страшенно задиракуватий. Він не міг і хвилини всидіти на одному місці й раз у раз втрапляв у неприємності.

Льонько був тугодумом, однак Женьчиної надмірної кмітливості вистачало на двох. Про Женьку говорили як про «найідейнішу» людину в школі. Він читав усе підряд, і від цього в його голові завжди роїлося безліч ідей. З нього так і фонтанували різні винаходи.

Читать дальше →