Вигнанець і навчена відьма

Начало книги

 и так не домовлялися. Я прибув сам, месьє Жир. — За вашими руками хтось має пильнувати, пане Лівшиць. Недарма вас охрестили Піаністом. Ваші знамениті пальці частенько грають на картах фальшиві мелодії.

— Месьє Попович, я вас благаю. Це з вашим прізвиськом усе просто. Жир мовою картярів означає хрест. Ваша улюблена масть. Важко пояснити, чому вам так пре карта, коли саме вона випадає козирем. Може, тому, що, коли здаєте ви, у вас на руках хреста лишається найбільше. Мене ж називають Піаністом із поваги до професії. Так іменують віртуозів, месьє Жир.

Крім двох картярів, у готельному люксі, облаштованому в стилі провінційного ампіру, товклося ще двоє. Якби не тонка лінія вусів під носом у одного, їх складно було б розрізнити. Не близнюки, просто вигляд однаковий: легкі піджачні пари, світло-сірі в коричневу смужку, лаковані черевики з круглими носами, брутальні картаті жилетки, білі сорочки з розстебнутими верхніми ґудзиками. Голови обох прикрашали круглі капелюхи-котелки з вузенькими крисами.

Читать дальше →