Рутенія. Повернення відьми

Начало книги

У книжці використано слова з українських народних пісень «Стоїть яворець тонкий, високий», «Тройзілля в дуброві», а також пісень гуртів «Вій» («Очі відьми», «Змія», «Нудьга», «Не дала земля», «Вогняне коло»), «Тінь сонця» («Пісня чугайстра»), «Океан Ельзи» («Веселі часи», «Коли тобі важко»), елементи «Велесової книги» та справжні українські замовляння.

Темний і мертво-тихий ліс обступав її з усіх боків. Нависав над головою, стелився під ногами стежкою, ледь видною у місячному сяйві. Вона йшла без мети. Довге чорне волосся звивалося по спині, обіймало плечі, коливалось у ритмі ходи. Вона не знала, куди йде — просто йшла, в голові бриніла лише одна думка. Думка, яка одночасно давала її виснаженому тілу сили рухатися вперед, і забирала ці сили. Ця думка з кожним кроком ударяла молотом по душі: «ХТО Я?!»

Вона спробувала вимовити це вголос, але від того усвідомлення самотності стало ще сильнішим, ще жорсткішим, ще страшнішим. На голос озвалася зграя птахів. Вони знялись у повітря, тріпочучи крильми і здіймаючи галас. Ліс ніби ожив, але вже за мить знову стояла мертва тиша, від якої мороз пробігав шкірою, їй схотілося зупинитися, знайти якусь нору, залізти у неї якомога глибше і не рухатися, не рухатися, не рухатися ніколи…

Читать дальше →