Таємниця забутої справи

Начало книги

Підполковник міліції Коваль ступив на високу платформу приміського вокзалу і одразу ж потрапив до вируючого людського потоку. Потім поквапливо вибрався з натовпу і зупинився на краю платформи. Уважно роздивився довкола.

Над коліями низько стояло сонце — кругле й червоне, мов велетенське око світлофора. Та електропоїзди не зважали на цю застережливу червоність, стрімко неслися удаль і, спритно виплутуючись з лискучого мережива рейок, зникали за поворотом.

Людський потік потроху рідшав. Коваль ковзав поглядом по обличчях, постатях, по портфелях, сумочках, пакунках, не напружуючи особливо уваги: здавалося, нічого не помічав, не фіксував у пам'яті.

Він любив такі начебто безцільні розгляди, коли очі бачать одне, а голова зайнята іншим. Знав, що все помічене відіб'ється в свідомості, накладеться на його роздуми, неначе сховається в комору пам'яті, і колись, у найпотрібнішу мить, вирине для того, щоб допомогти розв'язати якесь складне завдання.

Читать дальше →