Ми звільняємо зорі

Начало книги

За пітьмою йде руйнування, сказав хлопець.

Влада породжує біль, сказав монарх.

І всі вони, хай як це жахливо, мали рацію.

ТЕМ НИЙ, ЯК ПОРОЖНЯ М ОГИЛА

У

його жили наринула темрява. Вона тонкими струменями виходила з пальців і затуманювала погляд.

А коли він починав думати надто завзято та надто

швидко, чорними потоками заливала руки.

«Страх тобі личить».

Сонце було високо, тож на дошки корабля Джінан падала

тінь Насіра Ґамека, який уже, либонь, утисячне, відколи вони

покинули Шарр, повертав на місце кришку ящика. Він пальцями відчував, як розмірено пульсують чотири серця, що лежать усередині. Серця, що колись належали Сестрам Давнини, засновницям Арабії, черпали магію королівства

з монарших мінаретів п’яти халіфатів, були підсилювачами,

що вділяли потроху чарів масам. Доки ці органи не на місці,

магії ніби не існує, як воно й було останні дев’яносто років.

Однак магія продовжувала існувати в Насірові, і він не міг

Читать дальше →