Шрам

Начало книги

…Звідки з’явився він і куди торує шлях його. Він блукає по світу, як блукають по небу сузір’я. Він тиняється курними шляхами, й лише тінь його насмілюється йти слідом.

Подейкують, що він носить у собі силу… Та не цього світу.

…Навіть маги уникають його, бо він непідвладний їм. Хто постане на його шляху з примхи долі або через недоумство — прокляне день цієї зустрічі…

…Помисли невідомі, обраних він уміє вшанувати дарами. Дороги прислуговуються йому, наче пси…

Гірські вершини й камені далекого моря, пагорби…та ущелини, ниви…його таємницю від людей.

…Лісів і передгір’їв, рівнин і узбереж, стежки й тракти…

І кажуть, що вічно він блукатиме й поневірятиметься. Остерігайтеся зустрічі з ним — на люднім ярмарку…

…Чи в лігві пустельника — він ж бо усюди…

…І чи не почує якось поріг дому твого ходи Мандрівця?

Стіни тісної таверни аж здригалися від гомону п’яних голосів. Після добропристойних взаємних тостів, масних жартів, веселої бійки надійшов час танців на столі. Танцювали з двійком служниць, а ті, спаленілі, хоча й зі службового обов’язку тверезі, та цілком очманілі від блиску еполетів, усіх цих ґудзиків, піхов, нашивок і палких поглядів, із власної шкіри лізли, аби лишень догодити панам гуардам.

Читать дальше →