Апгрейд для Всесвіту

Начало книги

Кожна людина — зародок Всесвіту. Реінкарнаційне колесо мчить до Великого Вибуху, який розкидає насіння світів по космічній цілині. Людина однаково не здатна осягнути вічність, закладену в його хромосомах, — і безконечність споконвічної мови, яку^силкуються передати недолугі людські слова: дитина, дивуючись світу, креслить на аркуші паперу якісь закарлючки; вірний пес, страждаючи, хоче щиросердо поговорити з господарем.

Але людині дозволено бачити приховане, розуміти недовисловлене, пам’ятати неіснуюче. Людина народжує Споглядача, Товкмача, Літописця.

Світ без Споглядача — закрита книга.

Світ без Товкмача — без мети блукає серед зір.

Світ без Літописця — не має знака на картах всесвіту.

Тому людина і змушена стояти у центрі світу.

Ставати його підмайстром.

Майстром.

Деміургом.

П’ять зачинених дверей на сходовому майданчику. Одні з них — із дощок, міцні, покриті світло-коричневим лаком — з усього видно, варті уваги. Чоловік у цивільному — молодий, сухорлявий, доладний, зростом вище за середній, волосся темне, пряме, очі сірі, особливих прикмет немає — дивився на двері зосереджено і з відвертою цікавістю. Потім він перевів погляд на мокрі сліди, які починалися від цих дверей. Хтось зовсім недавно босоніж, просто з ванни, вискочив із помешкання, зробив крок уперед — і зник.

Читать дальше →