Королівство шахраїв

Начало книги

етвенко перехилився через шинквас і запхав носа до замацаної чарки. Віскі не зігрівало його. Ніщо не здатне зігріти тебе в цьому забутому всіма святими місті. А ще тут не уникнути мішанини смороду від кораблів, молюсків і мокрого каміння, від якої зводить судомами горло та яка, схоже, просочилася в усі його пори, наче Ретвенко з головою занурився в екстракт цього міста, схожого на найгірше у світі горнятко чаю.

Це був найпримітніший у Бочці — а тим паче в інших жалюгідних дірах на кшталт цієї — шинок-сквот, затиснутий на першому поверсі найпохмурішого з усіх житлових будинків у нетрях, із вигнутими від непогоди й неякісної конструкції та почорнілими від камінної кіптяви балками; сам камін уже давним-давно відмовився працювати через забитий будівельним сміттям комин. Підлога тут була вкрита тирсою, яка мала би всотувати пролите пиво, блювотиння та все інше, що вийшло з-під контролю завсідників бару. Ретвенко замислився, скільки часу минуло відтоді, коли дошки підмітали до чистоти. Він іще глибше занурив носа до чарки, вдихаючи солодкий аромат поганого віскі. Від цього на очах виступили сльози.

Читать дальше →