Пів світу

Начало книги

В ін завагався лише на мить, але цього Шпичці вистачило, щоб угатити ободом щита йому по яйцях.

Навіть несамовитий галас інших учнів — усі вони бажали їй поразки — не заглушив Брандового стогону.

Її батько не раз казав: «Та мить, коли ти загаєшся, буде миттю, коли ти помреш», — і Шпичка у своєму житті — на краще чи на гірше (переважно, либонь, на гірше) — завжди послуговувалася цією порадою. Вискаливши зуби в бойовому вищирі (її улюблений вираз обличчя, коли вже на те пішло), дівчина скочила з колін і напосіла на Бранда ще затятіше.

Вона навалилася на нього плечем, їхні щити вдарилися й заскреготіли один об одного. Із перекивленим від болю обличчям, Бранд позадкував, грузнучи в піску й заточуючись. Він махнув дерев’яним мечем, але Шпичка пірнула під удар і знизу щосили рубонула противника по литці, трохи нижче від того місця, де гойдався поділ кольчужної сорочки.

Слід віддати Брандові належне: він навіть не зойкнув, лише скривився й відступив, шкутильгаючи. Шпичка випросталася, чекаючи, оголосить майстер Гуннан її перемогу чи ні, але той стояв мовчки, наче статуї в Залі Богів.

Читать дальше →