Пів короля

Начало книги

Такий вітер ґеттландці називають «шукач», бо ж він знаходить кожну шпарину, кожен замкóвий отвір і, завиваючи, приносить в оселю смертельну студінь Матері Моря, байдуже як яскраво палахкотить хатнє вогнище чи як тісно туляться одне до одного люди.

Вітер торсав вузькі віконниці в покої матері Ґундрінг, грюкотів об одвірок навіть оббитими залізом дверима. Він глузував над полум’ям, і полум’я розлючено плювалося й тріщало, змушуючи розвішене всюди сушене зілля відкидати пазуристі тіні й освітлюючи миготливим сяйвом корінець, що його у вузлуватій руці тримала мати Ґундрінг.

— А це?

Корінець скидався на звичайнісіньку грудку землі, але Ярві знав, що то таке.

— Це корінь «чорного язика».

— І для чого ж він може знадобитися міністрові, мій королевичу?

— Нехай краще не знадобиться. Відвар із цього кореня не відрізниш на колір чи на смак, але це — щонайсмертельніша отрута.

Читать дальше →