День на роздуми

Начало книги

Над цим романом Олександр Зима працював із захватом і якоюсь самозреченістю, відмовившись од багатьох любих його душі уподобань — поїздок на виступи перед читачами, вечорів у письменницькому клубі, походів по книгарнях, риболовлі… Було все для нього новим у цьому творі — тема, матеріал, герої. Він занурювався у світ науки, світ зіткнення ідей з серйозністю дослідника-аналітика і з якимось дитинним подивом стежив за вчинками своїх героїв. Будував цей твір за законами фантастичного жанру, давши волю уяві, та у найви-гадливішій ситуації видно було почерк письменника, котрий звик твердо стояти на грішній землі і писати її грішних героїв, знаходячи в них не те, що оскверняє зір і розум, а те, що вабить око і вивищує душу.

Часто говоримо: письменник пройшов важку школу життя, і йому є про що писати. Значно рідше говоримо, що впертою роботою душі і розуму письменник накопичив у собі стільки життєвого матеріалу і такого якісного, що його не дасть найскладніша біографія. У житті Олександра Вікторовича Зими (1937–1986) вдало поєдналося і перше, і друге. Він народився у селі Рибальчому на Херсонщині, у тій частині українського степу, що підступила своїми лісозахисними смугами, дубовими гайками до піщаного узбережжя Чорного моря. Це була заповідна земля з лиманами, повними пташиних гнізд, сивою ковилою і сивим над усім од спеки небом. Зелену оазу охороняли два Віктори Зими — батько й старший брат письменника. На цій землі, що пахла «полином і безсмертником, сухим цвітом молодого буркуну й ще чимось гарячим і до щему рідним», проминуло дитинство Сашка, тут закладалися підвалини доброго ставлення до всього живого, він не втомлюватиметься писати про степовий край і його людей у кожній книзі. Взаємність людини і землі в творах Олександра Зими має більше значення, ніж художній прийом.

Читать дальше →