Немає крові без вогню

Начало книги

Листопадова ніч була похмура, як незадоволена жінка.

Пробило половину на дванадцяту. Серп місяця світився, нібито заокруглене лезо сокири ката. З вежі сусідньої церкви Святого Філіпа долинав вібруючий звук бронзового дзвона.

— Мейдей! Мейдей! — шепотів граф Емануель д'Морсеф прямо вухо Давиду, що сипало фіолетовими іскрами, на бронзовій копії скульптури Мікеланджело епохи Відродження. Граф був кремезним чоловіком у ідеально скроєному оксамитовому костюмі. Пряжка спеціального ременя типу Т блищала на його досить великому животі. Очі були приховані в тіні крисів мушкетерського капелюха, з-під якого кучеряве каштанове волосся звисало до плечей.

Досі граф ніколи не уявляв, що шепіт може бути ще й криком.

— Це місія Славков! Ви нас чуєте?

— Трохи тихіше, граф, — відізвалася графиня Андре де Віллєфор, — сюди йдуть наступні єгері.

Крізь відчинене вікно чулося шелест опалого листя, тріск гілок і відзвуки розмов.

Читать дальше →