Морська чайка

Начало книги

Юрій Збанацький.

Повість.

Повернуся додому — ох і посміємося ж із татусем. Коли ми з мамою виїздили до Одеси, він казав: «Там ти, Даньку, побачиш море і справжні пароплави. І військові, і пасажирські. А ще побачиш там моряків. А моряки — то найхоробріші люди». Ось тобі й найхоробріші!

На вокзалі нас зустріла бабуся, мамина мама. Аж заплакала від радості. І моя мама теж заплакала. Один тільки я не плакав. Потім бабуся повела пас до справжнісінької «Победы» з шаховою стьожкою на кузові. За рулем сидів молодий морячок у виношеній смугастій тільняшці, без кітеля та безкозирки, і чвиркав крізь зуби. В куточку губ він тримав цигарку, палив, не виймаючи її з рота. Коли ми всілися в машину, він скосив око на маму і запитав:

— Куди будемо?

Бабуся, хоч і не її запитували, пояснила шоферові:

— Поїдемо, голубе, аж в кінець Великого Фоптану, а там у Чорноморку, а після Чорноморки прямо по дорозі, їхатимемо-їхатимемо, а там буде висока тополя; то коли доїдемо, то я скажу, де повернути, а коли повернемо…

Читать дальше →