Курячий бог

Начало книги

Бабуся Настя знала, де ховати своє причандалля. Комірчина під сходами ніби навмисне була пристосована для схову березових віників та напівстертих щіток, вогкуватих ганчірок і порожніх відер. Все те пахло знайомо, по-домашньому, і Серпикові воно зовсім не дошкуляло. Принюхувався він до іншого. І сердився на кота Котофейовича, який щоденно вилежувався на веранді та вигрівався проти гарячого кримського сонця. А миші зухвало розгулювали по комірчині. І тхнуло тут так, хоч носа затуляй.

Сергійко колись чув веселу пісеньку, як танцювали миші по бабиній хижі. Він у те не повірив і довго сміявся. Хіба ж миші вміють танцювати? А виходить, що вміють. Танцювали, та ще й як.

Сергійко розгнівався на свою виховательку тьотю Любу. А коли людина дуже розгнівається, то що має робити? Сховатися. А куди сховатися, коли в дитячому садочку немає надійного схову? Тільки в комірчині бабусі Насті, під дерев'яними сходами, в тому потайному закапелку, де навіть миші жили в повній безпеці.

Читать дальше →