Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Начало книги

— І що ти їм такого сказав, що вам усім стало так весело? — поцікавився наш герой — знаєш новий анекдот, поділися з другом, а-ха-ха.

— Я їм доступно пояснив, що в савані небезпечно — звірі всякі ходять, ще зжеруть, як їх друзів…. загалом, розповів їм правду — що хлопців з їх компанії з'їли місцеві коники, а ми тут не причому — ми адже не причому, правда, партнер, а-ха-ха-ха?

Трохи посміялися плоскому жарту, помахали компанії ручкою і залізли в машину — вже через пару хвилин всюдихід став спритно розганятися назустріч новим пригодам.

— Розумієш, Віктор, я їм не говорив, що вони не враховують простого чинника: людина набагато небезпечніша тварюка, ніж будь-яка з тих, що живе на цій планеті. Тварини адже керуються простими інстинктами: вони хочуть їсти, і все! А ми з тобою маємо емоції і можемо постійно щось придумувати, що не завжди вписується в логіку. Ось, наприклад останній рейс: ти вийшов в ніч, поступив нестандартно для усіх жителів планети — хто міг таке чекати, щоб людина вночі на Версолі вийшла зі всюдихода? Та у мене досі в голові не укладається твій вчинок…. розумієш, про що я?

Читать дальше →