Прибутні люди

Начало книги

Шановний читачу!

Появою цього роману автор повністю завдячує людині щедрої душі слюсареві з Черкас, активістові Народного Руху України Василеві Назаровичу Порохницькому, з яким познайомився наприкінці 1989 року.

- Я пережив страшний голод 1946-47-го років в Україні, багато бачив горя людського в ті чорні для нашого народу часи, на собі відчув братерську підтримку галичан, які рятували нас, наддніпрянців, од голодної смерті, — сказав мені Василь Назарович. — Пробував сам писати про це. Не виходить. Пропонував узятися декому з письменників, навіть не захотіли вислухати мене. Мабуть, тема не ходова. А про таке не можна мовчати. Не маємо права. То ж таке було горе нашого народу...

Я зустрівся з голубувато-сірими очима цього чоловіка. У них стояв якийсь задавнений смуток, що надавав його красивому обличчю трагічного виразу.

Ми стали сходитися з Василем Назаровичем по неділях і розмовляти. Він розказував, а я записував. І не раз тремтіла моя рука од почутого і перехоплювало мені віддих... У цих моментах уривався м'який голос оповідача, і він одвертався, ховав свої сумні очі. Потім, перемігшись, продовжував свою розповідь перепаленим голосом.

Читать дальше →