Варіація

Начало книги

У такі дні я розумів, чому сімдесят три відсотки кандидатів на навчання в школі плавців-рятувальників не проходять випробування. У мене лишалося два літа, щоб упевнено потрапити до тих двадцяти семи відсотків, які його пройдуть.

У День пам’яті1 на південному узбережжі Кейп-Коду на мене чигали двометрові хвилі з білосніжними шапками й ризик переохолодження. Можливо, кепсько й складно, але для тренувань така погода була ідеальною.

Двадцять хвилин тому мене накрило втомою, ще за десять хвилин прийшло виснаження, і я швидко наближався до повного краху. Одначе мав протриматися ще п’ять хвилин. Ще сто метрів — і я поб’ю свій особистий рекорд на таких хвилях, тож я не збирався зупинятися, поки не досягну цієї позначки.

Триста секунд загалом були нічим.

Я сконцентрувався на диханні, опустив голову й плив уперед, рахуючи кожну секунду. На двісті одинадцятій я вдихнув чистої солоної води й закашлявся, вирвавши загубник, щойно звільнився від хвилі, яка накрила трубку для підводного плавання.

Читать дальше →