Диво-капелюх

Начало книги

Одного сірого ранку в долину Мумі завітав перший сніг. Підкрався густий, тихий, і за кілька годин усе побіліло.

Мумі-троль стояв на ганочку, дивився, як долина натягає на себе зимове укривало, і спокійно думав, що ввечері вони ляжуть спати на цілу зиму. Всі Мумі-тролі десь у листопаді надовго засинали (і добре робили, бо вони не любили темряви й холоду). Він зачинив двері, подибав до мами й сказав:

— Надворі сніг.

— Я знаю, — відповіла мама Мумі-троля. — Я вже всім вам постелила найтепліші ковдри. Ти спатимеш у горішній кімнатці з вікном на захід разом з крихіткою Пхиком.

— Ой, та він же страх як хропе! — сказав Мумі-троль. — Краще я ляжу з Мумриком-Нюхайликом!

— Як хочеш, — погодилася Мумі-мама. — Пхик може лягти в горішній кімнатці з вікном на схід.

Вся родина Мумі і всі її приятелі та знайомі старанно, дбайливо готувалися до зими. Мама Мумі-троля накрила стіл на веранді, але кожному дала тільки чашку ялинової глиці — адже тому, хто намірявся спати цілих три місяці, треба було добре наїстися глиці. Після обіду, що, правду сказати, нікому не припав до смаку, вони трохи врочистіше, ніж звичайно, сказали одне одному «На добраніч», і мама загадала всім почистити зуби. Мумі-тато обійшов будинок, позачиняв усі двері й кватирки у вікнах і накинув сітку від комарів на люстру, щоб вона не припала порохом.

Читать дальше →