Три долi

Начало книги

У слободi я родилась — П'ятигiр. Там, недалечке од нас, — може, коли Слободянськi сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдянiй горi? Тридцять чи сорок лiт копала, — такi великi викопала, господи! Було, ми ходимо малими по печерах тих, — запалимо вiти сосновi та й ходимо; а хiд узенький та низький i дуже трудний. Мiж людьми йде, що була то жона вельми древня й немочна, а духу великого. То, було, як вже їй сили перейметься — упаде по трудах тяжких та тiльки заплаче до бога, то — як зiлля пiд росою — знов одживiе та й знов копа i копа. Була вона господом улюблена. Така осталась пам'ять її свята.

Як вийти з тих печер та стати до сонця, — перед тобою усе тiльки гори крейдянi бiлiють високi, а мiж горами тими узенька рiчка, прозора i глибока, дзюрчить. Прудко бiжить та рiчка гоней iз двадцять, до самої луки зеленої, - по луцi вже тихо i широко розливається i тихо далi лелiє попiд гаями, а там у високих очеретах десь пропадає.

Читать дальше →