Знайомий сніговик (різдвяна казочка)

Начало книги

Надворі було темно, тільки сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля освітленого вікна. Оля лежала в ліжку й сумно дивилася на ялинку. Світло ламп відбивалося від кольорових дзеркальних кульок, смішних клоунів, вухатих мавпочок і зайців. Скільки подарунків у неї в ці новорічні свята! Тато й мама так хотіли, щоб вона не журилася. Але навіщо їй ці ляльки й машинки, шоколадки й жувачки? Усі діти бігають надворі, граються у сніжки, їздять на санчатах і лижах, а вона все лежить і лежить у ліжку хвора…

Відчинилися двері, і в Олину кімнату зайшла мама. Нахилилася, погладила дочку по гарячому чолу й шепнула:

— Не сумуй! Сьогодні різдвяна ніч, а цієї ночі збуваються всі бажання. Треба тільки дуже захотіти! Засинай і прокидайся завтра здоровою.

Мама вимкнула світло й вийшла.

Оля міцно стулила повіки, так, що перед очима замерехтіли різнокольорові кола: «Я хочу видужати. Бігати на вулиці з дітьми, їздити з гори на санчатах. А ще… я дуже хочу руде кошенятко, справжнє…» — думала Оля, тулячи до себе симпатичного іграшкового котика.

Читать дальше →