Таємниця Пурпурової планети

Начало книги

Одного чудового літнього ранку я сиділа у своїй київській квартирі за довжелезним робочим столом і писала дуже поважну книжку для дуже дорослих людей. Екран комп’ютера був сірий-сірий, клацання клавіш пульта нудне-нудне. Я навіть час від часу позіхала. Та роботу треба було закінчити до завтрашнього ранку. Тож я стріпнула головою, на мить замружилася, щоб зібратися з думками, а коли розплющила очі, то навіть зойкнула від подиву.

Уявіть собі — екран сяяв усіма барвами веселки, і на ньому рухалися дивовижні казкові створіння. Була там кумедна мавпочка з китичками на вухах і дзвіночком на хвості. Вона сиділа на плечі у хлопчика із золотою чуприною. Були й крихітні жабки, що тріпотіли прозорими крильцями й махали лапками так, ніби кликали мене до себе. Але найголовніше — я побачила на екрані дівчинку, яка мені страшенно когось нагадувала. Я пильніше придивилася й зрозуміла, що це я, але така, якою була років у десять. Дівчинка підійшла до краю екрану, простягла руку, ніби хотіла зі мною привітатися. Я потяглася до неї назустріч, наші долоні зустрілися. І я відчула, що якась таємнича сила піднімає мене зі стільця — і я лечу прямісінько всередину райдужної комп’ютерної картинки.

Читать дальше →