Три випадки королівського прокурора Олдржиха з Хлуму

Начало книги

Стояла сира осінь, останні листя падали з дерев, вранці вже траплялися перші заморозки, а вдень мрячило або дощило. Час від часу дув холодний вітер, і лише зрідка на небі з'являлося сонце, але воно вже не мало ніякої сили, ніби прощалося з природою, перш ніж передати владу зимі.

Оскільки в каміні цілий день палили великими буковими полінами, в кімнаті було приємно тепло. Вже сутеніло, король Вацлав II[1] сидів біля вікна з чудовою кам'яною оправою і дивився назовні. Він любив свій замок Точнік. А от погляд на осінню мряку його не радував.

Він простягнув руку до чаші з підігрітим питним медом і випив. У таку сиру погоду біль у грудях турбував його все частіше. Але король нічого не міг з цим вдіяти, бо всі люди були в руках Божих. І Монарх не був винятком.

Він боявся чогось іншого. Якщо Бог покличе його до себе занадто рано, що станеться з його прекрасною країною? Він був наймогутнішим правителем в імперії, його голову прикрашали чеська та польська корони, а для сина він ще й отримав угорську корону. Але Вацлав III був занадто молодий. Як колись і він сам.

Читать дальше →