Лікарня на відлюдді

Начало книги

Околиця невеликого містечка. Сутінки.

Чоловік у помʼятій роздертій піжамі біг, не розбираючи шляху. Проскочивши алею, він мало не зірвав металеву хвіртку, прудко перетнув брудну дорогу, всю в калюжах, і кинувся таранити кущі, продираючись за їхню межу. Утікач мало не впав, зашпортавшись об дровиняку, та все ж таки втримався на ногах і тепер біг лісом, чи, швидше, посадкою. Під ногами хрустіло листя.

Важко дихаючи, він зупинився і підніс до очей розбиту руку, із якої цебеніла кров — немовби після удару кулаком. Витерши кров об себе, чоловік побіг далі. Тепер навколо був справжній ліс. Але сили вичерпувалися, і ноги перечепилися на рівному місці.

— С-сука… — мимоволі вимовили його губи у той час, як тіло намагалося втримати рівновагу. У цій лайці звучав відчай.

— Н-ні ч-чорта… — такий самий шепіт крізь переривчасте дихання, але у ньому відчувалися вже зовсім інші інтонації. Зловтіха передусім. Схоже, йому таки вдалося сплутати чиїсь плани.

Читать дальше →