Дванадцять оповідань

Начало книги

— Ось він, ось!.. Сам професор Тарп! — пронеслося стриманим шепотінням по кімнаті.

Зашелестіли сторінки записних книжок і блокнотів, приготувалися автоматичні ручки: репортери були напоготові.

Так, це був сам професор Тарп, що сьогодні вперше за кілька років погодився прийняти репортерів європейських газет. Великий професор Тарп, що ще й досі відмовлявся брати будь-яку участь у роботі лабораторій наукових інституцій; той самий Тарп, що вперто відмовлявся брати будь-яку допомогу від держави або велетенських промислових корпорацій, зацікавлених у його роботі. Той самий професор Тарп, що висловився одного разу перед представниками преси так:

— Я пишаюся тим, що моя робота незалежна. Я пишаюся тим, що служу самій науці — більше нікому. Наука має бути поза межами політики, вона має бути незалежною. Наука для науки, чиста наука — ось моє гасло.

І сьогодні професор Тарп погодився знову, після кількох років мовчання, прийняти репортерів. Йому-бо належала велика честь бути винахідником нечуваного апарата для здобування казкової важкої води, про яку так багато писали наукові журнали цілого світу.

Читать дальше →