Аргонавти Всесвіту, Нащадки скіфів

Начало книги

— І все-таки, яка вона гарна, наша прекрасна Земля! — задумливо мовив інженер Вадим Сокіл. — От дивишся, можливо востаннє, на ці наші неозорі краєвиди… Згадуєш: багато щасливих хвилин дала вона мені!..

Він стояв на високій метеорологічній вишці, тримаючись обома руками за поруччя. А навколо справді було чудово.

Ліворуч, на заході — ліси, які раптово обривалися, звільняючи місце для великого майдану, де стояла велетенська споруда, що підносилася вгору розлогими своїми стінами, нагадуючи гігантський намет. На сході, за кілька десятків метрів від головних воріт споруди, починалася срібляста поверхня великого Іван-озера: спокійне й тихе воно розляглося, поки око сягало, зливаючись з далеким обрієм. Крізь відчинені ворота споруди видно було опуклі контури своєрідного літального апарата, трохи схожого на дирижабль. Очевидно, цей апарат стояв на рейках, що виходили з воріт і йшли далі, до озера, зникаючи там під його сріблястим дзеркалом.

Читать дальше →