Аргонавти Всесвіту

Начало книги

— І все таки, яка вона гарна, ця наша старенька Земля! — задумливо мовив інженер Вадим Сокіл. — От дивишся, можливо, востаннє на ці краєвиди… згадуєш: багато цікавих хвилин і годин дала вона мені!..

Він стояв на високій вишці, тримаючись обома руками за поруччя. А навколо, справді, було на що подивитись.

Ліворуч, на заході — ліси, що раптово обривалися, звільняючи місце для великого майдану, де стояла велетенська споруда. Вона підносилася вгору розлогими своїми стінами, нагадуючи гігантський намет. На сході, за кілька десятків метрів від головних воріт споруди, починалася срібляста поверхня великого Іван-озера. Спокійне й тихе, озеро розляглося поки око сягало, зливаючись із далеким обрієм. Крізь відчинені ворота споруди видно було опуклі контури своєрідного апарата, що трохи нагадував дирижабль. Очевидно, цей апарат стояв на рейках, що виходили з воріт і йшли далі, до озера, зникаючи там під його сріблястим дзеркалом.

Читать дальше →