Василинка — руда вдача

Начало книги

Oт буває ж таке: хтось має цілу купу родичів: маму й тата, дідусів та бабусь, тіток і дядьків, — а в когось тільки й рідні, що в Києві Химка. Приміром, лише прабабуся — як у Василини. Та зрештою, кількість — не головне. Адже Василинина прабабуся Дарина Миколаївна Лісницька (чи то скорочено-шанобливо Пра) встигала і коло господи поратись, і обіди смачні готувати (а також сніданки й вечері), і правнучку виховувати. А ще з нею можна було поділитися будь-якою прикрістю і будь-якою приємністю. Тобто Пра встигала робити все те, що мусить робити ціла родина!

Щодо батьків… Авжеж, вони у Василини були. Мама — Руслана Чумак, татко — Іван Чумак. Утім, за словами Пра, то були «непутящі» батьки. Їх уважали дуже-дуже-дуже затребуваними акторами, і тому їм доводилося майже повсякчас перебувати на зйомках та гастролях, а не вдома з дитиною. Замість себе вони пропонували Василині подарунки та цінні вказівки телефоном чи скайпом.

Читать дальше →