Легенди Львова. Книга друга

Начало книги

Королева Констанція дуже любила Львів і жила найдовше саме у Львові на Високому Замку. А що вона була дуже богомільна, то щодня вранці і ввечері молилася у своїй замковій каплиці перед улюбленою іконою Матері Божої, котру намалював сам святий Лука, і яку привезли колись із Константинополя в дарунок від цезаря. Королева не просто молилася, а й била поклони і лягала ниць, розкинувши руки хрестом. Могла лежати так досить довго, і ніхто не смів її у цей час потурбувати.

Така відданість Господу і Пречистій Діві дуже чортам не подобалася. Одного разу, коли пізно ввечері лежала королева перед іконою і з запалом молилася, чорти влаштували небувалий балаган. Вони свистали, кувікали, дзявкали, нявкали, скреготіли зубами, але королева жодної уваги на них не звертала, тільки ще палкіше молилася.

І тоді чорти, не бачачи жодного іншого способу, аби дошкулити королеві, вхопилися за великий мармуровий камінь, який виступав з вершини склепіння, вирвали його і скинули на королеву, аби її розчавити. Та — о диво! — камінь не впав на неї з такою силою, як то падає каміння, а опустився легко, наче пір’їнка, навіть не зачепивши благословенної королеви.

Читать дальше →