Сповідь суперниці

Начало книги

Я завжди знала, що можу домогтися всього, чого забажаю.

Звісно, я не була настільки наївною, щоб не розуміти — аби отримати жадане, слід докласти чимало зусиль, та й не все приходить відразу. Але в одному можу заприсягтися — я в житті не зазнавала поразки. Це давало мені підстави пишатися собою, ходити з високо піднятою головою, анітрохи не соромлячись свого походження.

Так, хай і незаконнонароджена, але я ще й принцеса Нормандська. Бо ж мій батько — сам Генріх І Боклерк, герцог Нормандії і, більше того — король Англії. Щоправда, в Англії я бувала рідко, жила переважно в континентальних батькових володіннях. Я — «дитя двору», дівча, яке зростало в королівському оточенні, незаконнонароджена принцеса, і хай би хто спробував сказати мені у вічі, що я лише одна з численних байстрюків мого велелюбного татуся!

Мати моя давно померла. Я не пам’ятала її зовсім, знала тільки, що була вона вдовою нормандського лицаря і якось одного разу звернулася з проханням до короля, а вже Генріх Боклерк рідко проходив повз даму, яка впала йому в око. Так я й з’явилася на світ, одна з безлічі його позашлюбних дітей. Та до мене батько ставився з особливою ніжністю, бо я рано осиротіла, і нам із нянею Маго дозволено було жити при дворі. Я з дитинства ввібрала в себе атмосферу інтриг та палацових таємниць, навчилася в них розбиратися і використовувати собі на благо. Інтриги! Ніщо так не бентежило мене. Я любила таке життя. 0, я швидко навчилася розпізнавати свій зиск і нікому б не дозволила себе скривдити.

Читать дальше →