Плавучий острiв

Начало книги

Коли початок подорожі невдалий, не чекай доброго кінця. Принаймні слушність цієї думки з цілковитою підставою могли б підтвердити четверо музикантів, чиї інструменти лежать оце розкидані на землі. Карета, в яку вони змушені були пересісти на останній залізничній станції, щойно перекинулась на узбіччі.

— Поранених немає? — питає перший, спритно зводячись на ноги.

— Я відбувся самою подряпиною! — відповідає другий, витираючи посмуговану скалками скла щоку.

— А я — тільки садном! — озивається третій, в якого на литці показалось кілька краплин крові.

Загалом збитки невеликі.

— А моя віолончель? — вигукує четвертий. — Аби лише з нею нічого не сталось!

На щастя, футляри з інструментами цілісінькі. Ні віолончель, ані обидві скрипки, ані альт не зазнали, падаючи, ніякої шкоди, щонайбільше — доведеться їх настроїти. Ще б пак, це ж інструменти найвищого ґатунку!

— Клята залізниця, на півдорозі покинула нас напризволяще! — каже один.

Читать дальше →