Сьоме пророцтво Семіраміди

Начало книги

— Куди б ти не йшов і якою б довгою не була дорога, ти все-одно прийдеш до одного.

— До чого?

— До істини…

…Вузлик висить над письмовим столом. Він припадає пилом, його обдуває вітер. Під сонцем він здається помаранчевим, під місяцем буряковим, а насправді — пурпуровий. Вузлик шовковий. Коли і хто зав’язав його, щоб ти згадав…

Згадав що?

Сонце, порт, гавань, лайнери, люди…

Ні, не так. Треба вихопити щось конкретне з-поміж цих образів і від цього відштовхуватись.

…Люди, обличчя людей в порту, чоловічі, жіночі, дитячі обличчя. Валізи, бейсболки, окуляри. Незнайомець в сонячних окулярах впритул дивиться на тебе. Хто він?

Незнайомець відвертається і стрімко йде геть. Можливо це шлях до розв’язки вузлика. Не можна його втрачати… Незнайомець поспішає, похапцем озирається, майже біжить і губиться у натовпі. На тебе мчить гарячий від сонця і сп’янілий від пива натовп. Він штовхає тебе у напрямку, в якому рухається сам. Це не твій шлях і ти не обирав його…

Читать дальше →